logo_misto

КАЩУК: ГРА У НАС БУЛА, ПРОБЛЕМИ ВИНИКАЛИ З РЕЗУЛЬТАТОМ

Інтерв’ю журналіста сайту Football24.ua Любомира Кузьмяка із Олексієм Кащуком – чемпіоном світу, хавбеком Маріуполя, героєм 14 туру УПЛ.

В 11-річному віці він залишив рідний Новоград-Волинський і вирушив у академію донецького Шахтаря. Далі були успішні виступи на дитячому рівні, статус однієї із зірок свого віку та величезні аванси. Частину з них Олексій Кащук виправдав, коли у складі збірної U-20 став чемпіоном світу.

Свого шансу у Шахтарі не отримав і зараз намагається розкритися у Маріуполі. На берегах Азову в Олексія не все складається просто, однак він налаштований на важку роботу. У минулому турі Кащук оформив дубль у ворота Миная і приніс перемогу своїй команді.

Футболіст сподівається, що це тільки початок підйому Маріуполя з дна турнірної таблиці, і радіє перерваному гольовому мовчанню, що тривало понад рік. В інтерв’ю Футбол 24 Олексій Кащук розповів про недавній поєдинок в Ужгороді, особливе святкування першого гола у ворота закарпатців, роботу з Остапом Маркевичем та пригадав, як йому працювалося з Олександром Петраковим.

– У всіх нас позитивні емоції, адже нам нарешті вдалося виграти, – каже Кащук. – В Ужгород ми їхали виключно за трьома очками. Тому вся команда щаслива.

– Маріуполь програв в останніх шести поєдинках Прем’єр-ліги. Відчували через це невпевненість?

– Безперечно, це давалося взнаки. Просто треба враховувати той момент, що ми демонстрували непоганий футбол, тобто гра була. Однак проблеми виникали з самим результатом. Ми почали діяти трохи по-іншому, зібралися і це все трансформувалося у хороший поєдинок з Минаєм.

– Перемоги могло не бути, якби не відбитий пенальті Микитою Турбаєвським за рахунку 1:0.

– Повністю погоджуюся. Це переломний момент всього матчу. Турба – великий молодець, він чудово відбиває пенальті і цього разу нас виручив. Величезна заслуга у цій перемозі належить саме йому.

– Дмитро Топалов є найкращим асистентом Маріуполя. Ваш перший гол – наслідок його відмінної передачі.

– Ми часто на тренуваннях такі комбінації відпрацьовуємо, відшліфовуємо ці подачі. Я повинен був забігти на дальню штангу і випередити захисника. Власне, що я і зробив. А Топалову вдалася просто прекрасна передача. Мені залишалося тільки ногу поставити.

– Свій перший гол ви відсвяткували емоційно та оригінально. Чи багато разів вам доводилося брати з собою маску для потенційного святкування?

– На попередні кілька матчів також брав, однак забити не міг. Планував таким чином відсвяткувати у трьох попередніх турах, але з іншою маскою. Вирішив її змінити і так трапилося, що цього разу відразу забив.

– Який образ готували раніше?

– Брав із собою і готував маску Людини-павука. Утім та, яка виявилася фартовою, має трохи інше зображення.

– Що це за герой?

– Нічого надзвичайного, ніякого підтексту. Просто в магазині побачив. Я взагалі про це не задумувався. У магазин йшов не задля купівлі маски, але випадково побачив її і вирішив придбати. Спрацювало.

– Черпали натхнення і брали приклад в П’єра-Емеріка Обамеянга?

– Не зовсім. Так, я знав, що він так святкував. Моя ідея з’явилася в голові повністю спонтанно.

– Святкування другого взяття воріт – це відсилка до Ніколя Анелька і його жесту руками?

– Ні-ні, нічого такого не було. Просто руки розвів і все (Усміхається).

– Вашому другому голу передувала відверта помилка Міслава Матіча. Коли активно пресингували, сподівалися, що захисник втратить м’яч?

– Хтось підбив м’яч вгору, я бачив, що його буде важко приборкати і опустити на землю. Передбачав, що суперник може помилитися, прочитав цей епізод. Фактично м’яч впав мені в ноги – залишалося лише забити.

– Ви мали обмаль часу на те, щоб приймати подальші рішення. Чому вирішили обігрувати воротаря, а не пробивали одразу?

– В одному з попередніх матчів я мав схожий момент. Тоді я пробив у голкіпера – дуже відверто показав, що битиму у дальній кут. Воротар передбачив моє рішення. Ми аналізували цей момент – тренер воротарів і Остап Миронович порадили просто дивитися на голкіпера. Якщо буде нагода, треба прибирати воротаря на замаху. Перед ударом згадав ці слова і зробив саме так.

– Востаннє ви забивали в УПЛ ще у липні 2020-го. Для вас, як гравця лінії атаки, таке гольове мовчання було особливо гнітючим?

– Однозначно. У мене був величезний простій. Ніколи раніше такого не переживав: ні на юнацькому рівні, ні у дорослому футболі. Дуже хотів забити, це, мабуть, теж на мене тиснуло. Постійно думав про це, хотів будь-що забити. Навіть у простих ситуаціях втрачав можливість відзначитися. Вважаю, що велику роль відіграють тренування, де ми часто відпрацьовуємо, зокрема, удари.

– Тренери не часто виступають з публічною критикою підопічних. Однак у вашому випадку таке трапилося. Як ви сприйняли зауваження Остапа Маркевича на свою адресу?

– Нормально сприйняв, жодних образ не було. Напевно, це до кращого, що тренер мене так струсонув. Я і раніше працював багато, однак ці слова ще більше мене змусили займатися. Напевно, це теж дало результат.

– Остап Миронович практикує індивідуальні бесіди?

– Так, завжди веде діалог з усіма гравцями, дає доречні підказки та зауваження. У цьому плані все просто чудово, ми чимало з ним говоримо.

– У вересні в Маріуполь перебралися два досвідчені легіонери: 31-річний Стефан Спіровскі та 25-річний хорват Петар Босанчіч. Як відбувається процес їхньої адаптації і чи допоможуть новачки своїм досвідом молодому колективу?

– Адаптація минає доволі непогано. Усі намагаються їм допомагати. Безперечно, хлопцям ще потрібен час, щоб зрозуміти нашу схему і загалом звикнути до нового середовища. Не сумніваюся, що у майбутньому вони допоможуть Маріуполю.

– Ваша команда все ще залишається на останньому місці.

– Як я вже казав, у нас є гра, проте це не відображається на результаті. Зрештою, перемога над Минаєм дасть нам невеличкий поштовх. Думаю, у наступних іграх надолужимо втрачене і підійматимемося вище у турнірній таблиці.

– Відносно нещодавно ви змінили зачіску. Той випадок, коли навіть незначні зміни несуть за собою позитив?

– Просто захотів трохи коротше волосся, тому підстригся. Фарт? Це все другорядне. Не думаю, що моя зачіска вплинула на результат (Усміхається). Просто щасливий, що вдалося забити.

– Олег Очеретько не задумується над зміною іміджу?

– Чесно кажучи, не спілкувався з ним щодо цього, але, здається, що ні. Олегу так подобається – нехай ходить з довгим волоссям.

– Ви багато часу працювали з Олександром Петраковим. Як сприйняли його призначення у якості наставника національної збірної?

– Був дуже радий за нього. Олександр Васильович це заслужив цілком і повністю. Чесно кажучи, думав, що він раніше очолить якийсь клуб чи навіть збірну. Проте всьому свій час. Як бачимо, його час настав і зараз він у збірній. Не сумніваюся, що Петраков досягне з національною командою хороших результатів і виведе нас на чемпіонат світу. Всіма силами вболіватиму за збірну у грі з Боснією та Герцеговиною.

– Люди, які добре не знають Олександра Васильовича, все ще продовжують його вивчати. Петраков, якого бачить громадськість – це той класичний тренер, якого ви знали?

– Васильович завжди був таким позитивним і відкритим. Він говорить усе прямо у вічі, не приховує нічого, не лукавить.

– У вас траплялися ситуації, коли він організовував своєрідне потрясіння і давав прочухана?

– Так, майже на кожному зборі Петраков міг це зробити. Особливо перед матчами, які мали велике значення. І він, і його тренерський штаб. Це допомогло нам. Зокрема, і чемпіонами світу стати, і виграти багато поєдинків.

– Олександр Васильович жартував: «Якщо десь перетнемося з хлопцями, то, сподіваюся, на інший бік вулиці вони не перейдуть».

– Я був би дуже радий його зустріти. Коли побачу наступного разу, обов’язково підійду і привітаюся. Завжди приємно з ним спілкуватися – у нас були чудові відносини.

– Загальнодержавна радість і похвала на адресу чемпіонів подекуди перетворюється на критику і додатковий тиск. Ви відчували схоже на собі?

– Казатиму виключно про себе – скоріше за все, я не відчув. Все залежить від людини. Просто треба розуміти, що життя не стоїть на місці, треба рухатися далі і не жити старими заслугами. Так, виграли чемпіонат світу, це прекрасно. Але важливо досягати результатів і у дорослому футболі.

– Власне, під час процесу переходу у дорослий футбол губляться чимало талантів. Для вас така трансформація відбулася плавно?

– Звичайно, адаптація для більшості минула доволі складно. Все тому, що потрібен час, ми маємо звикнути до ритму гри, до потужних суперників. Думаю, кожен відчув це на собі. Спочатку було складно, але зараз освоїлися більш-менш. Переконаний, що надалі усім буде легше.

Пресс-центр ФК «Мариуполь» по материалам Football24.ua