Наближається до логічного завершення 2020 й рік і настає час для підбиття підсумків та аналізу того, що минає. Підсумки року нашої команди підвів Президент ФК «Маріуполь» Тарік Чаудрі.

– В першу чергу хочу привітати наших уболівальників, усіх любителів футболу України з Новим Роком! Хочу побажати всім міцного здоров’я, особистого щастя, нових успіхів і звершень. Нехай всі невдачі залишаться в минулому, а новий рік принесе усім нам тільки радісні новини! А наша команда докладе максимум зусиль для того, щоб порадувати вас красивою грою і гарним результатом.

Що стосується підсумків, то через пандемію для всіх нас, не тільки команди і клубу, цей рік вийшов складним. Для нашої ж команди він став ще і переломним. Влітку, в дуже коротке через коронавірус міжсезоння, ми зважилися на зміну тренера і створення нової команди. Цей процес безпроблемним і безболісним не буває. А тут ще додала складнощів реконструкція газону на стадіоні імені В.С.Бойко, через яку ми все перше коло провели в роз’їздах. І, як мені здається, наша команда цей важкий період провела гідно. У команди з’явилося своє обличчя, свій ігровий почерк, а гра стала сучасною та більш видовищною. Мені як вболівальнику такий «Маріуполь» подобається. Думаю, навесні, пройшовши повноцінні зимові збори, наша команда продовжить прогресувати.

– Ви сказали, що цей рік став для «Маріуполя» переломним. Але багато експертів, вболівальники критично поставилися до зміни тренера. У чому причини припинення співпраці з Олександром Бабичем? І чому вибір припав на Остапа Маркевича, який до «Маріуполя» в Прем’єр-лізі не працював?

– Ми вдячні Олександру Олександровичу і його штабу за роботу в нашій команді. Під його керівництвом «Маріуполь» домігся чималого. Були перемоги, були і поразки. Три роки – це значний термін і, напевно, цикл команди, яку створив Бабич, підійшов до кінця. Влітку, якщо ви пам’ятаєте, у великої групи досвідчених футболістів закінчувалися контракти. І потрібно було розуміти в якому напрямку нам рухатися – зберігати цих хлопців або будувати нову команду. Ми вибрали другий шлях. У нас відбулася розмова з Бабичем. Після якої я зрозумів, що далі нам не по дорозі і прийшов час починати нову сторінку в історії клубу.

У нас було кілька кандидатур. Але після розмови з Остапом Мироновичем я зрозумів, що у нас є вже головний тренер. У нього дуже цікава тренерська концепція, невластива українським тренерам. Його бачення засноване на атакуючому футболі, контролі м’яча, пресингу. Це і є сучасний футбол. До того ж він не тільки був готовий, а й хотів працювати з молодими, «голодними» футболістами. Такий підхід імпонує. І, як мені здається, ми не помилилися.

– На зимову паузу «Маріуполь» пішов на 9-му місці. Багато вболівальників в інтернеті критикують команду – мовляв, так низько ще не закінчували перше коло.

– Курчат по осені рахують, а окуляри – навесні. Тому я б порадив таким уболівальникам в таблицю поки не дивитися. Нагадаю, що ми все перше коло провели на виїзді. А через наше географічне розташування команді було дуже важко. Хлопцям доводилося виїжджати з дому на один-два тижні. Безумовно, такі поїздки впливали і на тренувальний процес, і на психологічний стан футболістів. Не будемо забувати про коронавірус – в оптимальному складі нам зіграти не завжди вдавалося. Десь сил на фінішний відрізок хлопцям не вистачило. Проте, ми набрали 16 очок – це, вважаю, хороший результат. Хоча перед початком чемпіонату багато експертів пророкували нам провал і боротьбу за виживання: «… молода команда, недосвідчений тренер, всі ігри на виїзді і т.д.».

Та й конкуренція зараз дуже серйозна. Напевно, за останні п’ять років у нас найсильніший чемпіонат. Але від «Зорі» і «Ворскли» нас відділяють лише чотири очки, від «Колоса» – 2. «Олімпік» і «Олександрія» зовсім поруч. Вся боротьба в чемпіонаті ще попереду. Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє.

– Чи варто взимку очікувати змін в команді?

– Великих змін не буде. Взимку важко запросити хорошого гравця – у всіх якісних виконавців контракти. Можливо, один-два футболісти поповнять нашу команду. Остап Маркевич висловив бажання зміцнити кілька позицій, і зараз наш селекційний відділ працює над цим. Вважаю, «Маріуполь» непогано укомплектований. У нас багато молодих перспективних хлопців (Бондаренко, Очеретько, Кащук, Петерман, Чех, Кулієв), є хороша конкуренція в команді. Брати новачків просто для кількості ми точно не будемо – краще підтягувати хлопців з дубля. Зараз головне, щоб ті футболісти, які пропустили частину чемпіонату через травми і хвороби, відновилися. Це Олексій Биков, Ігор Кирюханцев, Олексій Кащук, В’ячеслав Танковський.

– Наскільки важко запросити гравця в ФК «Маріуполь»?

– Не просто. З одного боку у нас є репутація. Всі знають, що в ФК «Маріуполь» їх ніколи не обдурять. Все що зафіксовано в контракті, ми виплачуємо своєчасно. У нас немає боргів із зарплати або якихось фінансових суперечок з футболістами. Напевно, ми входимо в число найбільш фінансово стабільних Клубів України. На протилежній шальці терезів знаходиться побутової аспект. Маріуполь зараз переживає справжній Ренесанс. Але досвідчених футболістів (точніше – їх дружин) буває важко переконати приїхати сюди. Все-таки це промислове місто, близькість до зони бойових дій. Плюс «географія». До нас важко дістатися і непросто виїхати – аеропорт не працює, з поїздами через пандемію теж є свої труднощі. Це фактор, який від Клубу ніяк не залежить. Тому десь нам простіше домовлятися з молодими гравцями.

– «Маріуполь» часто критикують за велику кількість орендованих гравців «Шахтаря» …

– Так, я про це знаю, читаю новини, коментарі в інтернеті. Мені, якщо чесно, не зовсім вона зрозуміла. Що поганого в тому, що молоді перспективні українські футболісти грають в Прем’єр-лізі? Краще було б, щоб на їх місці грали другосортні легіонери зі Східної Європи, Африки чи Південної Америки? Іноді складається враження, що в українському футболі немає ніяких проблем, крім складу «Маріуполя». Ні, ні проблем з рівнем суддівства, ні питань зі стадіонами та інфраструктурою, ні фінансових труднощів у клубів, ні низької відвідуваності. Ніяких проблем немає, крім складу «Маріуполя»!

Наша співпраця з «Шахтарем» має взаємовигідний характер. Футболісти отримують ігрову практику, а ми отримуємо молодих гравців дуже високого рівня, які допомагають нам вирішувати турнірні завдання. Погодьтеся, що запросити до Маріуполя футболістів рівня Тотовицького, Чурко, Болбата, Зубкова, Піхаленка, Бондаренко, Чоботенко, Танковського крім як в оренду неможливо. По-друге, мені незрозуміло, коли наші недоброзичливці пишуть, що футболістів відправляють до Маріуполя в «заслання», насильно і так далі. Це маячня! Як ви собі уявляєте, щоб футболісти грали з-під палки. Зубкова ми змушували грати і голи забивати? Або Кирюханцев, який, на мій погляд, входить в трійку найсильніших правих захисників Прем’єр-ліги, три роки у нас насильно грає? Або зараз Бондаренко з Танковським відбувають номер, чекаючи закінчення оренди? Це все дурниці. Навпаки, у нас хлопці ростуть і прогресують. Наприклад, свої перші кроки в професійному футболі саме в Маріуполі робили Юрченко та Будковський. Ще п’ять років тому Валерій Кривенцов звертав увагу на Діму Іванисеня. На жаль, Діма отримав важку травму … Болбат і Тотовіцький з Маріуполя повернулися в «Шахтар». Чи грав би Саша Зубков в збірній України і Лізі Чемпіонів без сезону в нашій команді? Сашу Піхаленка після класного сезону забрав «Шахтар» (шкода, що через травму він не зміг закріпитися в першій команді). Вітя Корнієнко, який, до речі, є нашим вихованцем, вже кандидат в збірну України. Льоша Биков у нас доріс до молодіжної збірної України. Сергій Чоботенко вже потрапив в сферу інтересів сильніших команд. Упевнений, хороше майбутнє чекає Ігоря Кірюханцева..  

– Але були ж і невдалі приклади?

– Напевно, крім Борячука, важко когось згадати. У нього було достатньо можливостей проявити себе, Олександр Бабич йому довіряв і багато прощав. Андрій сам винен в тій ситуації. Після «Маріуполя» Борячук знайти себе не може.

– Уболівальники часто критикують «Маріуполь» з-за того, що склад команди щороку змінюється. Закінчує сезон одна команда, потім орендовані йдуть, а новий сезон розпочинає інша команда. Від цього на старті чемпіонаті команда втрачає очки.

– Так, така проблема є. Але ми працюємо над цим питанням, і намагаємося після орендних угод укладати з хлопцями повноцінні контракти. Женя Гальчук, Сергій Чоботенко, Льоша Биков, Сергій Горбунов – це ті футболісти, які прийшли до нас в оренду, а тепер є лідерами нашої команди. Олег Кудрик недавно підписав повноцінний контракт. Робота в цьому напрямку ведеться і, думаю, влітку повноцінними гравцями «Маріуполя» стануть ще кілька хлопців. Повторюсь, в майбутнє дивлюся з оптимізмом. У нас підібралася дуже хороша команда зі своїми лідерами, зірками і зірочками. Подивіться, як в цьому році себе проявляє Діма Мишньов. Справжній капітан! Я пам’ятаю, як Діма робив перші кроки у великому футболі, як грав за нашу «молодіжку» і Володимир Семенович говорив, що з нього виросте серйозний футболіст.

– Які завдання Ви ставите перед командою в цьому сезоні?

– Завдання у нас не змінилося – пробитися в єврокубки. Так, в цьому сезоні конкуренція в чемпіонаті дуже серйозна, але чому ми не можемо ставити великі цілі? А якщо говорити глобально, то наша мрія – щоб у «Маріуполі» грало якомога більше наших вихованців, маріупольських хлопців. Це те до чого прагнув Володимир Семенович і те, чого хочуть наші вболівальники. Погодьтеся, було б здорово, якби основу команди не тільки в Прем’єр-лізі, а й у Лізі Європи становили б місцеві пацани. Це зовсім інший рівень мотивації. Але, природно, для того, щоб до цієї мрії наблизитися нам необхідно пройти дуже великий шлях. Хоча і зараз у нас вистачає місцевих хлопців. Нехай не з Маріуполя, але з нашого регіону, з Донецької області. Подивіться: Женя Гальчук народився в Краматорську, Льоша Биков з Харцизька, Сергій Горбунов – з Новоазовська, Ігор Кирюханцев і Олег Очеретько – з Макіївки, Діма Топалов – з Волновахи, Діма Мишньов – з Лиману, Максим Чех – з Червоної Поляни.

– Для цього необхідно, перш за все, працювати над розвитком Академії, спортивної інфраструктури?

– Так! Володимир Семенович велику увагу приділяв дитячому футболу і залишив нам, місту унікальну інфраструктуру. Спорткомплекс «Іллічівець», навчально-тренувальна база команди, штучні поля біля шкіл по всьому місту, стадіони – це той фундамент, на якому стоїть ФК «Маріуполь». Наше завдання – розвивати далі цей напрямок. Скажу відверто, довгі роки клубна школа працювала вхолосту. Наші дитячі команди вигравали турніри, школа регулярно «випускала» футболістів, але до першої команди вони чомусь не доходили. А це ж головний критерій їх роботи. Ігор Тищенко, Діма Мишньов і Сергій Горбунов – ось, мабуть, і всі клубні вихованці, які пробилися в першу команду і стабільно грають в Прем’єр-лізі. Тому в останні роки ми структурно реорганізували роботу нашої клубної Академії. Також велику увагу приділяємо удосконаленню інфраструктури. Всі поля на нашій базі в цьому році ми оснастили системою штучного поливу. Тепер хлопці (не тільки футболісти першої команди, але і дубль, юнаки і вихованці Академії) тренуються на так званих «швидких» полях. Ще раніше була встановлена ​​сучасна система штучного освітлення на «синтетиці» – наші діти тепер можуть тренуватися і в вечірній час. Крім того одне з полів нашої бази повністю готове до проведення матчів молодіжного та юнацького чемпіонатів. Ми встановили там трибуну на 200 місць, віп-ложу, лавки для запасних, роздягальні та електронне табло. Тому, як тільки знімуть обмеження на відвідування ігор, ми чекаємо уболівальників на матчах наших молодіжної та юнацької команд. У наступному році ми продовжимо модернізацію нашої бази і спортивного комплексу. Наша мета – перетворити СК «Іллічівець» в головний спортивний хаб Маріуполя, а нашу Академію – в кращий дитячо-юнацький футбольний центр в регіоні. Рано чи пізно ми до цього прийдемо!

Прес-центр ФК  «Маріуполь»