Новости

Вакула: треба постійно доводити тренерам, що ти маєш право грати

08-11-2018 14:48

Вакула: треба постійно доводити тренерам, що ти маєш право грати

В українській Прем’єр-лізі немає гравця 1999 року народження, який награв би більше матчів у поточному сезоні, аніж Владислав Вакула, сообщает Sport Arena. У 13 зустрічах він відзначився трьома голами та однією результативною передачею, будучи наймолодшим гравцем своєї команди. Новачок ФК Маріуполь взагалі проводить найкращий сезон у своїй невеликій поки що футбольній біографії. Прорив у основний склад приазовців, дебют у єврокубках, відчуття важливого для колективу гравця.

Бесіду з Владиславом ми розпочали з привітання – у минулому турі його удар після сольного рейду приніс ФК Маріуполь перемогу в матчі з Арсеналом. 19-річний гравець стрімко проводить сезон 2018/2019, але запевняє – це не межа можливостей, а його заслуги слід розділити з усією командою.

– Владиславе, як почуваєте себе в ролі гравця основи клубу Прем’єр-ліги? Як автор переможного голу, ви цей тиждень у центрі уваги?

– Вважаю, головне – перемога команди, а гол – це просто приємний бонус. Тому нормально почуваюся – приємно, що допомагаю команді.

– Що змінилося для вас після переходу в ФК Маріуполь та вдалого старту в основі? Окрім, ясна річ, побутових нюансів та рівня зарплати.

– Я чітко на собі відчув, що таке – клуб Прем’єр-ліги. Тут треба постійно працювати на межі можливостей, тому що рівень не дозволяє поки що відчувати себе настільки впевнено, як у турнірах U-21 та U-19. Тому я постійно в тонусі, конкуренція мотивує. Самі бачите – у нас підібрані хороші футболісти, і кожен хоче грати і проявляти себе.

– А зі сторони якраз здається, що ви максимально швидко влилися в гру команди. Знайшли свого тренера, який повірив у вас?

– Безперечно. Вдячний нашому тренерському штабу за довіру. В футболі не буває гравців, яким місце в основі гарантоване. Якщо ти знижуєш вимоги до себе, починаєш менш відповідально ставитися до роботи – ти втрачаєш місце в основі. Тому треба постійно доводити тренерам, що ти маєш право грати.

– Роль лівого форварда допомагає розкривати свої можливості?

– Так, на даний момент вона найзручніша для мене. Але якщо тренери скажуть грати хоч правого захисника, хоч під нападниками – зроблю це. До речі, роль «десятки» в юнацькому футболі випробував, хоч і було дещо незвично. Тому радий, що деякий досвід я вже маю і можу порівнювати.

– Гравці з провінції в Україні, на жаль, змушені пробиватися в футбол з тяжкими випробуваннями. У вас на юнацькому рівні також шість (!) клубів з різних міст. Чому так?

– Так склалося. Я сам із міста Бердичів Житомирської області. Займався футболом у нашій місцевій ДЮСШ під керівництвом Юрія Свірського (там же починав займатися футболом мій брат Діма, він виступав за білоцерківський Арсенал-Київщину, зараз вдома на Житомирщині грає). Тут я отримав поштовх для розвитку, але, звичайно, база у нашому місті скромна, команди всеукраїнського рівня у нас немає. Хотів зростати, тому в юному віці поїхав у Київ. Займався у Динамо у Віктора Кащея та Юрія Леня. Після Житомирщини це був наче космос!

– Як приймали у Динамо?

– Ох, у нас була чудова команда! Багато здібних хлопців, хтось із них у клубі лишається, хтось уже в інших командах. Вдячний долі за такий період у моїй кар’єрі. До того ж, мене всі запитували, звідки я родом, а коли дізнавалися, що з Бердичева, то згадували Анатолія Кириловича Пузача. Це великий наш земляк, у нас у місті навіть є турніри-меморіали, йому присвячені, донині проводяться. Мені було дуже приємно.

– Чому в юному віці змінили стільки команд – Дарниця та Динамо в Києві, УФК Дніпра та Харкова, ДЮСШ Вінниці?

– Можливо, десь характер мій в дитинстві був тяжким. Нині вже з ним справляюся… Стараюся змінюватися на краще.

– Із Сталлю розставалися також мирно, чи лишилися якісь непорозуміння чи навіть борги?

– Для мене за ці пару років Сталь стала рідною командою, тому не бачу сенсу розбирати, хто що кому винен. Покидав команду з сумом, вдячний нашим тренерам та персоналу. З багатьма хлопцями підтримую дружні стосунки. Не маю жодних претензій.

– Хто із тренерів кам’янської команди найбільше звертав увагу на вас, молодих?

– Для мене такий тренер – це Єгіше Мелікян. Він пройшов з нами, хлопцями приблизно одного покоління, весь цей шлях. Багато нам дав у професіональному плані. Думаю, це той спеціаліст, який може і в життєвому плані порадити, підтримати. Хочу подякувати Єгіше Меліковичу за те, що заклав у нас цю базу розуміння футболу.

– Сталь була молодою командою – уже по повній грали в основі ті ж Климчук, Кузик, Нурієв, Книш, Хоцяновський, Копитов, Даніелян, Якимів, Грачов, Книш. Думаєте, якби цьому поколінню дали «визріти», вихлоп був би великий?

– Так, дуже хороша була б команда. Думаю, вже за рік-другий про неї заговорили б.

– Особисто ви в минулому сезоні зіграли тричі. Дехто ж із хлопців, хто провів повний сезон в основі в УПЛ, зараз або в запасі своїх нових клубів, або взагалі грає десь у Другій лізі. Чому саме на вас звернули увагу?

– Ні, якщо чесно, не знаю. Радий, що так вийшло. Для мене цей перехід – визначальний у кар’єрі.

– Як це було? Сталь розпадалася, ви шукали новий клуб?

– Навіть трішки раніше – коли я перейшов у ФК Маріуполь, Сталь ще була й сподівалася стартувати у Першій лізі. Мені запропонували – і я відразу погодився, не запитуючи особливо про умови та інші нюанси. Я – молодий гравець, хочеться, передовсім, грати. Розумів, що для мене це шанс проявити себе. До того ж, клуб – учасник єврокубків, минулого сезону був у когорті найкращих.

– Ваші родичі зреагували на такий поворот у вашому житті нормально? Адже ще кілька років тому там навіть матчів не дозволяли проводити…

– Батьки мене постійно підтримують у моїх рішеннях, кажуть, щоб я робив так, як мені краще. Я ж бував у цьому місті в складі молодіжних команд, бачив, що тут наразі мирно.

– Перші враження від міста й клубу?

– Дуже сподобалася база клубу! Шикарні умови для роботи. Є свої поля, манеж.

– Літом перейти в приморське місто приємно?

– Звичайно, але, якщо чесно, до моря рідко вибираюся, тому що багато роботи.

– Дебютували в єврокубках без мандражу?

– На щастя, так. Тренери заспокоїли: «Не бійся, грай у свою гру». Тому я не думав про погане й показував те, що можу. Не думав ні про що, крім гри – ні про сувеніри, ні про обмін футболками. Матчі вийшли у нас неймовірно напружені. Проти Юргордена, якщо пам’ятаєте, ми в екстра-таймі вирвали перемогу.

– Ваш пенальті з Биковим пам’ятаємо…

– Так, пам’ятний момент такий. А потім Бордо – це взагалі урок футболу.

– Шанси були?

– Шанси є завжди. Просто так вийшло, що у нас був особливо складний графік з переїздами, тому здобували такий досвід по ходу. Мене більше засмутив результат, аніж сама гра.

– Говорячи про уроки, що дають вам тренування з такими досвідченими гравцями, як Худжамов, Фомін, Федорчук?

– До речі, справді, тренування у нас прекрасні. Якраз воротарі – що Худжамов, що Гальчук – дива творять, стільки нового для себе дізнаюся, коли з командою працюю.

– ФК Маріуполь вирізняється ще й тактичною гнучкістю: окрім добре освоєної схеми 4-3-3, маєте в доробку ще й схему з трьома центрбеками, з більш широким центром півзахисту. Пристосовуєтеся до всіх варіантів?

– Стараюся. За великим рахунком, моя робота у цьому й полягає. Стараюся знаходити взаємопорозуміння з будь-яким напарником на фланзі чи в нападі. Тим більше, у нас багато хлопців, які вміють обіграти, застосувати техніку, «повозити». Знаю це, знову ж таки, і завдяки спільній роботі на тренуваннях.

– Арсеналу ви забили розмашисто – прохід, вивірений удар, який змусив на помилку воротаря… Улюблений гол на сьогодні?

– Та я якось їх не відрізняю. Головне, що голи є – а які вони, то вже інше питання.

– Динамо очікуєте з нетерпінням?

– Так. Як і кожен матч.

– Сподіваєтеся на очки?

– На це нас націлює тренерський штаб.

– Гаразд. На завершення. Ви вже маєте певний досвід в інтерв’ю?

– Ну, більшою мірою, це післяматчеві коментарі такі.

– Яке питання найбільше бісить?

– Навіть не питання, а коли говорять: «Ви – герой матчу», «Ви принесли перемогу…». Завжди відповідаю, що якби не команда – моїх зусиль було б замало. Хвалити за успішний результат треба всю команду.

Пресс-центр ФК «Мариуполь» по материалам сайта Sport Arena

Новости

Команда

Матчи

Клуб

Пользователю